Чистий четвер

Ю. Павлович. Купання в Чистий четвер

Велике значення для українців має Чистий четвер. Це – свято, що відзначається на останньому (Страсному) тижні посту. Воно наповнене не тільки суто християнським, а й язичницьким змістом, відображає давньослов’янські звичаї та вірування, пов’язані з культами предків, води, вогню тощо.

В окремих регіонах України цей день номінують по-різному — Білий, Світлий, Чистий четвер, і, відповідно, таким прикметником називають увесь тиждень. Як пояснював М. Максимович, «страсний тиждень називається на Україні білим, тому що тоді білять хати і прибирають усе, готуючись до Великодня. У Чистий четвер миються, й виливають брудну воду, викидають усяке сміття за межі двору, на роздоріжжя».

На Поділлі дівчата, аби бути вродливими цілий рік, збігалися до сходу сонця до джерела. Також подоляни були переконані, що у четвер перед Великоднем вода наділена потужною магічною силою, вона здатна очищати від душевних та тілесних недуг.

С.Васильківський. Весняний день на Україні. 1885 р.

Найбільш помічною вважалася непочата вода, набрана до сходу сонця з трьох колодязів. Бажано було вмитися нею до настання світанку. Коли виходили зранку до річки чи струмка, то ставали за течією, мили руки і ноги, вмивали обличчя, а потім втиралися рушником. На Харківщині у Чистий четвер господарі дотримувалися звичаю купати своїх коней з метою уберегти їх від хвороб шкіри.

На Слобожанщині також вважали, що у Чистий четвер перед сходом сонця ворон у річці купає своїх дитинчат. Кому поталанить скупатися швидше, ніж це зроблять воронячі пташенята, той не хворітиме цілий рік. Насамперед, цього мали дотримувалися люди, що нездужали. Викупавшись, вони брали відро води з купелю і виливали на роздоріжжі – «щоб там усе лихо зоставалося». Ось чому перехрестя в народній уяві було «нечистим» місцем.

Отже, основним мотивом звичаїв, приурочених до дня Чистого четверга, було тілесне і духовне очищення людини за допомогою магічної сили води. Крім того, у цей час активно готувалися до Великодня, приводили до ладу своє господарство.

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України