Микола Сумцов: за покликом крові

Микола Сумцов був неймовірно працелюбною і талановитою людиною. Загальне число його наукових праць сягає більше як півтори тисячі (!). Особливу увагу дослідник звернув на вивчення символіки та особливостей слов’янського весілля. Одним із перших в етнології він вияскравив ритуальне значення у весільних звичаях елементів хатнього простору (печі, столу, порога тощо) та предметів домашнього вжитку. Не залишилися поза увагою автора також питання релігійно-міфічного значення обрядового хліба («корова́ю», «калача́», «ле́жня», «ши́шок») на весіллі, зокрема використання хлібного зерна (звичай обсипати молодих).

У науковій розвідці «Слобожане. Історично-етнографічна довідка», зокрема в тематичній рубриці «Від колиски до могили», М. Сумцов проаналізував слобожанське весілля, а саме: перебіг його етапів, ритуальні промови «сватів», зразки весільних пісень як супровід деяких обрядових дій. «Очерки народного быта…» за його авторством безпосередньо присвячені дослідженню Охтирського повіту Харківської губернії, де науковець презентував докладний опис весільного одягу та взуття слобожан, ритуального розплітання коси молодої, виготовлення «короваю», проведення «перезви», молотіння весільного снопа тощо.

Проте наукові смаки Миколи Федоровича не обмежувалися тільки весільною обрядовістю. У праці «Слобожане…» автор розкриває також історичну панораму заселення краю, представляє весь його матеріальний побут і духовну культуру — від господарських занять і промислів до народної медицини, особливостей традиційної правової культури, уявлень, світогляду та етнопсихологічних характеристик. Класичним твором в історії української етнографії стала і праця дослідника «Культурные переживания», у якому сумлінно дібрані та прокоментовані різноманітні факти народного життя і міфології. Авторству М. Сумцова належить також низка статей про колекціонування та етнографічне музейництво, про видатних народознавців та письменників, твори яких містять етнографічний матеріал.

Такий масштабний доробок Миколи Федоровича вже наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. сприяв піднесенню престижу вітчизняної етнографії та фольклористики. Завдяки наполегливій праці вчений по праву став науковим лідером, який визначав профіль цілої дисципліни. У його особі гармонійно співіснували фольклорист і етнограф, літературознавець і педагог, історик культури і музеєзнавець, громадський діяч і бібліограф. У кожній з цих царин він знаходив своє місце, а все тому, що мав віддане рідній землі і народу серце.