Народна архітектура

Сільські поселення у доіндустріальний період української історії утворювалися зіспеціальних архітектуарних споруд, кожна з яких мала важливе утилітарне призначення. Найдавніші поселення розташовувалася по високих берегах річок, на захищених від вітру місцях, які були найзручнішими для проживання та господарської діяльності. Переважання характерних типів планування сільських поселень дозволяє виділити в них чотири зони — північну, центральну, південну та карпатську гірську.

Житлова будівля в українських селян називалася хатою. Найбільш поширеним було дводільне житло, яке складалося з хати та неопалюваних сіней. Серед господарських приміщень використовувалися споруди для утримання тварин (хлів – для корів, кіз; стайня – для коней; кармник – для свиней; курник – для птиці; кадуб, вулик – для бджіл); споруди для зберігання врожаю та продуктів (клуня, стодола – для зерна в снопах; комора – для збіжжя, хліба, продуктів домашнього вжитку; сінник, оборіг – для соломи; кіш – для кукурудзи в початках),а також споруди для зберігання реманенту (сарай, шопа, повітка).