Перша купіль дитини в українців

У традиційній культурі українців обрядове перше купання виконувалося з метою наділити дитину здоров’ям, вродою, благополуччям, позитивними рисами характеру. Перша купіль передбачала «створення» людини шляхом змиття з новонародженого всього того, що не належить до людського світу, тим самим сприймалася як своєрідний прототип християнського хрещення.

Турбота про майбутнє дитини простежується уже під час вибору посуду для нагрівання води. Як правило, для новонародженого хлопчика воду гріли у звичайній посудині, а для дівчинки – у високій «каструлі», щоб була стрункою. Заборонялося гріти воду в кількох посудинах, аби у майбутньому хлопець мав одну дружину, а дівчина, відповідно, одного чоловіка. Каструлю з водою для купання не рекомендували накривати покришкою, оскільки це могло призвести до того, що дівчина «довго заміж не буде йти».

З метою впливу на майбутні риси характеру дитини (доброта, спокій, чесність) заборонялося воду для купелі доводити до кипіння. Вірили, якщо вода закипить, то немовля матиме «запальний характер», буде сердитим та сварливим. Проте подекуди побутував й протилежний звичай: воду кип’ятили протягом трьох місяців, і лише пізніше гріли, вважаючи, що якщо довго користуватися перевареною водою, дитина буде злою.

Ритуал першої купелі дитини здавна наділявся лікувальними властивостями. Це простежується у звичаї купати новонародженого у прохолодній воді, щоб «не хворіло», «менше буде потіти, як виросте», «не буде лінивим». До сьогодні загальновідомою дією є доливання до купелі молока, відвару з ромашки та череди, щоб немовля гарно поправлялося. Часто до купелі кидають листя ліщини, щоб в маляти була «тверда кістка» та «швидко рани гоїлися». Зазначимо, що використання рослин під час купелі обумовлено їх профілактично-лікувальними властивостями: ромашка має заспокійливі та протизапальні властивості, а череда відома властивостями лікування шкірних недуг.

Дубове листя

Окрім лікарської флори у купіль батьки кидали й інші рослини, зовнішні характеристики яких мали перейти на немовля та наділити його вродою. Так, купаючи хлопчика, до води клали дубове листя (щоб був сильним) або горох (щоб був кучерявим), а до купелі дівчинки – калину (щоб була гарною), березове листя (щоб була стрункою), чорнобривці (щоб мала чорні брови).

За народними віруваннями перша купіль повинна була забезпечити дитині у майбутньому любов протилежної статі. З цією метою до води клали любисток, щоб хлопця любили дівчата, а дівчинку – хлопці; кидали мед, бажаючи, щоб було немовля «солодким». Також до води клали пір’їну та цукор, оскільки вірили, що цукор наділить немовля «солодким життям», а пір’я – «легким».

Під час першої купелі українці виконували окремі дії, що були спрямовані на наділення дитини багатством. Як правило, до води, «щоб дитина була багата», кидали монети, інколи їх клали під ванну. Практикували й розділення грошей: «сипали копійки до води, а під ванночку клали рублі, шоб дитина не була бідною, водилися в неї гроші». Ці гроші після купелі мати ховала «для дитини на майбутнє». Якщо до хати під час купелі заходила чужа людина, вона зобов’язана була кинути у воду кілька монет.

Ромашка лікарська

Більш давній звичай передбачав кидання до води кількох зерен пшениці, «щоб дитина завжди мала хліб», оскільки зерно, як і хліб, символізувало багатство та благополуччя. Так, до купелі хлопчику сипали свячене ярове жито, а дівчинці – ярову пшеницю. Крім купелі, жито чи пшеницю клали дитині і в колиску; ця ж дія повторювалася при першому одяганні сорочки.

З другої половини ХХ ст. все більшої популярності набувають предмети впливу на майбутні розумові здібності дитини. Щоб дитина гарно писала та вчилася, у воду клали ручку або олівець, листок паперу, зошит, книжку. Серед атрибутів впливу на майбутні професійні здібності активно використовують указку (щоб був вчителем), шприц (щоб був лікарем) тощо. Зазначимо, що використання названих атрибутів повністю залежало від бажання батьків дитини.

Череда

Здійснюючи купання дитини батьки виконували додаткові дії, що передбачали захист немовляти від нечистої сили та уроків. Так, під ванну клали ніж або сокиру; у купіль сипали сіль і мак, лили свячену воду, кидали свячене зілля. Заборонялося купати маля в дні його народження та хрещення. Подекуди дитину не купали в середу та п’ятницю, мотивуючи це тим, що в неї буде «тяжке життя». Очевидно, це пов'язано із християнською забороною святкувати в ці дні весілля та виконувати жінкою різні види роботи.

З метою захисту дитини суворо регламентувався час та місце виливання води з купелі. Не дозволялося виливати воду після заходу сонця, бо саме в цю пору нечиста сила найбільше може зашкодити немовляті. У випадку пізнього купання, вода повинна була знаходитися в хаті протягом ночі і виливатися тільки зранку. При цьому у воду кидали різні непривабливі для нечистої сили речі – дев'ять або три гарячих вуглинок, сміття.

Любисток

У виборі місця для виливання води українці керувалися загальними правилами: «щоб не світило сонце і місяць на місце, де вилили воду», «люди не ходили по тому місцю». Традиційно воду після першої купелі виливали під родюче дерево, щоб дитина «росла гарно та швидко, як дерево». Наприклад, воду після купелі хлопчика найчастіше виливали під горіх або дуб, щоб «дітвак був такий сильний». Після купелі дівчинки – під яблуню або вишню, щоб вона «гарно цвіла» та була гарною; під вербу, щоб гарно росла та була стрункою; під грушу, щоб всі її любили і вона мала багато «кавалерів». Очевидно, що вибір дерев для виливання води умотивований їхньою семантикою: горіх вважається «чоловічим деревом»; дуб символізує здоров’я та силу; верба асоціюється з дівчиною та швидким ростом. Іноді воду виливали на квіти, «щоб дівчинка була красна». Воду протягом необмеженого часу («поки дитина мала») або до хрещення дитини виливали в одне і те ж саме місце. Подальший вибір місця для виливання води залежав повністю від батьків.

За менш поширеним варіантом, щоб дитина не плакала, воду з першої купелі виливали на дверні завіси, викликаючи при цьому скрипіння дверей. У цьому звичаї варто вбачати звернення до померлих предків з метою захисту ними немовляти.

Отже, перша купіль дитини супроводжувалася цілою низкою дій, спрямованих на програмування бажаного майбутнього для дитини. Варто зазначити, що обряд купелі протягом ХХ – поч. ХХІ ст. зазнав незначних змін, оскільки як тоді, так і тепер, виконується членами сім'ї – матір’ю та бабусею дитини. Вибір предметів, які кидаються у воду під час першого купання маляти, повністю залежить від бажання батьків.

кандидат історичних наук