Перша Пречиста

Ікона Успіння Пресвятої Богородиці. Лаврська іконописна школа. XVII ст.

Успіння Пресвятої Богородиці (у народі - Перша Пречиста) – це велике християнське свято, що відзначається 28 (15 за ст.ст.) серпня на честь упокоєння, воскресіння та прославлення Божої Матері. Воно, власне, завершує цикл дванадесятих церковних свят, що розпочинається датою, теж пов’язаною з Богородицею – Її Різдвом (8(21) вересня).

За свідченнями істориків церкви, після Воскресіння Ісуса Христа Його Мати оселилася на Сіоні, у будинку Івана Богослова, проживши ще 22 роки. Богородиця часто молилася на горі Єлеон, де Господь вознісся на небеса, й одного разу там з’явився Архангел Гавриїл, принісши Їй звістку, що через три дні Вона відійде у безсмертя. «Син Твій і Бог наш, – говорив Архангел, – з Архангелами і Ангелами, Херувимами і Серафимами, з усіма Небесними духами і душами праведних прийме Тебе, Матір Свою, в Небесне Царство!».

Діва Марія була ощасливлена цією звісткою, і почала готуватися до побачення з Сином – веліла скликати всіх апостолів, прикрасила світлицю, підготувала смертне ложе, повідомила християн Єрусалима про свою кончину з проханням сильно не тужити за Нею, заповіла поховати Її тіло у Гетсиманському саду поруч з гробницями батьків. Тим часом, надійшли апостоли, яких, за велінням Божим, Ангели принесли на хмарах. І от настало 15 серпня 55 р. н.е. О третій годині дня усі присутні зібралися у світлиці. Несподівано через відкриту покрівлю дому у кімнаті з’явилися сам Бог з усіма пророками і душами праведників. Діва Марія зраділа зустрічі і з духовною радістю передала свою душу в руки Господа, при цьому ніби заснувши солодким сном. Саме так закінчилося земне життя Матері Божої за описами й існуючими зображеннями на іконах Успіння Пресвятої Богородиці.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерської лаври

Окрім релігійного вшанування свята, до цієї дати були приурочені й деякі народні звичаї. Зокрема, у цей час традиційно здійснювали озимий посів зернових, що лягло в основу приказки про те, що «Перша Пречиста житом засіває…». Тоді ж українці розпочинали збір урожаю у садах, залишаючи на деревах лише «зимові» сорти яблук і груш.

До свята завершувалися основні землеробські роботи, а тому молодь уже мала трохи вільного часу. Це було особливо важливим для незаміжніх дівчат, які з цього моменту ставали «речистими» – спілкувалися з хлопцями, обирали собі пару. У родинах, де діти уже були «на порі», активно починали готуватися до весілля.

У багатьох населених пунктах України, де у день Успіння Пресвятої Богородиці освячувалися церкви, відбувалися великі храмові урочистості. Престольні свята («храми», «празники») завжди проходили з богослужіннями і трапезами на подвір’ї церкви, де прихожани вгощали приїжджих гостей.

Таким чином, для українців день Успіння Пресвятої Богородиці - дуже шановане свято, під час якого прославляється Матір Божа. До цієї пори завершується землеробський сезон, молодь отримує трохи вільного часу для дошлюбного спілкування. Там, де в цей день освячена церква, відбуваються "храми", "празники".
 

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України