З 4 червня по 11 червня

Русальний тиждень

Народна культура Календарні обряди
Полісся
Крамской І. Русалки, 1871

Перший тиждень Петрівського посту у багатьох областях України був відомий як «розгри», або «русалії», що їх чимало дослідників пов’язують із реліктами язичницьких ігрищ.

Ознаки стародавніх ритуалів простежуються, зокрема, у локально обмеженому обряді «гонити шуляка». Наприкінці XIX ст. він спорадично зберігався у ряді повітів Подільської губернії. Особливістю даного обряду було те, що у ньому дозволялося брати участь лише заміжнім жінкам. На другий день Зелених свят вони збиралися окремими гуртами в корчмі, пригощалися і виставляли одна одній «могорич». Подібні колективні застілля, за народними уявленнями, охороняли курей від зазіхань яструба (шуляка). Архаїчний сценарій ритуалу включав виготовлення з жіночих хусток та інших підручних матеріалів макету хижого птаха. Під час ритуалу розігрувалися жартівливі сценки з життя шуляка (його народження, годування, весілля тощо), причому фольклорний образ птаха набував антропоморфних рис. Імпровізовані драматичні фрагменти чергувалися з піснями й танцями, що ілюстрували загальний сюжет дійства. Наприкінці обряду іграшкового шуляка розривали на шматки, а потім кожна з учасниць трапези викупляла свою хустку:

Шуляка рудий

А ми того шуляченька
Розірвемо натроє:
Тобі, кумцю, ніжки,
Тобі головонька,
Мені серединка,
Гай, гай, гай!

Чимало дослідників відзначали оргіястичний характер обряду «гонити шуляка», що супроводжувався пиятикою, лайкою і грубою фамільярністю. На цій підставі у ньому вбачали пережитки культу бога Ярили і зв’язок з вакхічними звичаями Давньої Греції та Риму. Втім, більш переконливим, на нашу думку, є розгляд даного ритуалу в контексті господарської магії, хоча семантика його є більш складною й різнорідною. Про це свідчать, зокрема, присутність у ньому поминальних мотивів: зібравшись разом, щоб «гонити шуляка», заміжні жінки неодмінно згадували своїх померлих (особливо нехрещених) дітей. Крім того, подоляни вірили, що на Зелені свята померлі з’являються на городах й у полі в образі «мнявок», «гречух», «мавок» і можуть нашкодити людині.

Читайте також: Зелені свята в Україні

Ще одним уявленням, що з ним українці асоціювали троїцький тиждень, була віра в русалок. Походження цих персонажів нижньої міфології слов’ян досить складне. У народних віруваннях ХІХ — ХХ ст. русалки виступають звичайно як дівчата-утоплениці з гарними блідими обличчями й розпущеним, найчастіше зеленим, волоссям. У русальний тиждень, коли цвіло жито, вони нібито виходили з води на сушу, бігали полями й лісами, намагаючись залоскотати зустрічних до смерті. Особливо небезпечними русалки вважалися в четвер — русалчин Великдень.

Котабринський В. Русалка

Тому люди в цей день не купались у річках і озерах, а коли виходили з села, обов’язково брали із собою полин як захисний засіб. Вважалося, що при зустрічі русалки усім ставлять одне запитання: «Полин чи петрушка?». Якщо відповісти: «Полин», русалка скаже: «Сама ти згинь», і тут же зникне. Якщо ж відповісти: «Петрушка», вона скаже: «Ти ж наша душка» — і залоскоче.

Існувало повір’я, що на Зелені свята русалки заходили в село, щоб одягнутися, тому жінки вішали для них на деревах пряжу, рушники, сорочки, а дівчата — вінки. Це уявлення відбилося, зокрема, у пісні:

Сиділа русалка на білій березі,
Просила русалка в жіночок намітки...

Язичницькою архаїкою позначений обряд проводів русалки. В Україні його ареал простежується у зоні центрального і східного Полісся. У цих регіонах в останній день русального тижня жінки й дівчата плели вінки і, співаючи обрядові русальні пісні, виходили за село. У лісі або на полі вінки кидали, промовляючи: «Провела русалочку до бору, а сама піду додому». У деяких місцевостях русалок проводжали на кладовище, що підтверджує їхню належність до світу померлих предків. Крім того, українці вірили, що русалки здатні з того світу позитивно впливати на родючість землі. У цьому, очевидно, криються витоки звичаю кидати русальні вінки на грядки капусти.

доктор історичних наук
русальний тиждень, русалії, Трійця, гоніння шуляка