Святочне дванадцятидення
Особливе місце серед зимових свят українців займало святочне дванадцятидення з ключовими датами 7 січня (Різдво), 14 січня (Новий рік) і 19 січня (Хрещення).
Протягом віків навколо цих дат громадянського і церковного календаря склався багатий комплекс звичаїв та обрядів. Три головні зимові свята мали в українській традиції ряд подібних специфічних рис, адже обрядовість кожного них була спрямована на вирішення спільних завдань: захист людей від злих сил, забезпечення добробуту і щастя в родині наступного року, визначення майбутньої долі. У цілому новорічний цикл календарної обрядовості вважався визначальним для всього року. Він знаменував вічний круговорот часу, перемогу сонця над силами пітьми.
В Україні, як і по всій Європі, люди вірили, що святки – це чарівний час, коли пробуджується та стає особливо небезпечною «нечиста сила» (чорти, відьми, духи тощо). Вважалося, що на святках незримо присутні і душі померлих родичів, що їх так само боялися і намагались умилостивити. Пригадаймо побудовану на українських фольклорних мотивах повість М.Гоголя «Ніч перед Різдвом», сповнену казкових пригод і чудес. Сам твір витриманий у підкреслено гумористичних, бурлескних тонах, але художнику вдалося правдиво передати атмосферу народного свята, де реальні земні події переплітаються з фантастичними, вірою у надприродне.
Під час святок всі господарські роботи за винятком найнеобхідніших (приготування їжі, готування тварин) припинялися, а з дому виносили всі предмети, які мали стосунок до жіночої буденної роботи (днища, мотовила, гребені, клубки, мички, веретена тощо). За народними нормами, недотримання цих правил вважалося гріховним та загрожувало порушникам суворим покаранням.
Святу Різдва традиційно передували серйозні приготування. Урочистого вигляду надавали інтер’єру житла, основними елементами святкового оздоблення якого були вишиті рушники. В окремих районах Правобережної України для різдвяного декору використовувалися паперові квіти та «витинанки» — мережані паперові полотнища, якими прикрашали стіни і вікна. На Західному Поліссі й у Галичині відомі й так звані «павуки» — конструкції з житньої соломи у вигляді геометричних фігур, обклеєних різнокольоровим папером. Звичайно їх підвішували під стелею і освітлювали маленькими свічками. Присутність «павука» у святковому вбранні житла пояснює старовинна легенда українців, згідно з якою, паук, заснувавши павутиною вхід до печери, врятував маленького Ісуса Христа від переслідувань царя Ірода.
Таким чином, період зимових свят мав кілька кульмінаційних дат – Різдво, Новий рік та Йордана. Українці завчасно готувалися до святок, що були пов’язані з цілою низкою звичаїв і обрядів.
Випадкове фото
Весняний хоровод у с.Слобода-Яришівська Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл., 1962 р..