Віщування долі дитини

Народна культура Життєвий цикл людини
Мойри прядуть нитку життя

Доля в людській уяві тлумачилась як життєве призначення, визначений життєвий строк. Уявлення про долю у світовій фольклорній традиції є універсальними. Вона може бути визначена вищим судом, і тоді виступає як талан, присуд, а певною мірою – й жереб. У християнстві ключовим був божественний «промисел». Це знайшло своє відображення в українських народних переказах, де Бог сортував лозинки, приказуючи: «це цьому пара, цьому, а цьому таке ото родиться, значить йому така доля – щось чи втопиться, чи буде таким багатим».

Ще на стадії вагітності жінки, спираючись на певний набір прикмет, прогнозували шанси дитини на виживання: якщо з грудей жінки виділяється покорм, то дитя не буде жити – «на вмируще»; майбутня мати хоче солоної риби – дитина народиться слабою; як хоче свіжої риби – народиться здоровою. Вірили, що у момент, коли жінка перший раз відчуває рух плоду, доля дитини залежить від роботи, яку вагітна виконує (наприклад, мати дає худобі їсти – дитина буде мати щастя у плеканні худоби).

Першою прогнозувала долю/недолю новонародженої дитини баба-повитуха (старша жінка, яка приймала пологи). За певним набором «вісників»-прикмет повитуха віщувала, чи буде дитина щасливою. Такими ознаками були: народження у пліві («сорочка», «чепчик», «мішок», «капшук», «плева», «водяник», «требушок»), обкручена пуповина, народження обличчям верх, з носом білого кольору, з волоссям на руках і ногах, з коротким волоссям на голові, з «ляльками» в очах. 

Вікно української хати

Потім долю передбачали на основі особливостей поведінки немовляти: тихо плаче – «не подобається на світі Божому жити»; голосно плаче – буде сердитим, лихим і, навпаки, як мовчить – «не буде довго жити» або буде хворобливим; багато чхає – буде розумним; із зубами – буде чаклуном (вовкулакою) або поганим на очі; крутить головою в усі боки – буде «знатник»; стискує кулачки – буде скупим і, навпаки, розкриває їх – буде щедрим; поводить очима – буде вчителем. Повитуха налаштовувалася на добро й усіляко намагалась уже з перших хвилин життя молитвами-побажаннями та магічними діями забезпечити для дитини перевагу добрих сил.

Низка народних переказів містить сюжет про здатність повитухи бачити долю дитини («як на роду написано»). Вони мають широкий ареал побутування, зокрема виявлені на Поліссі, Наддніпрянщині, Поділлі, Закарпатті, Слобожанщині, Півдні Україні. Стрижнем таких оповідей був нехитрий перелік знаків, які повитуха бачила, зазираючи до хати породіллі через вікно (двері) перед тим, як увійти до неї: «Іде до рожаниці. Одразу не іде, дивиться у вікно – лежить у ночвах хлопчик. Так хлопчик і родився. Не вправилась, аж другий – до другого пішла, у вікні – на вірьовочках (на гойдалках) качається – хлопчик. І таки хлопчик. А як третій раз підійшла – хлопчик сидить за столом і гуляється грішми. Вона нічого нікому не сказала. Як побула, то своїй сім’ї сказала – той хлопчик втопиться, той повіситься, а той або вор буде великий, або богатир. Меньшенький таки утонув, другий повісився, а третій такий був богатир. Він не родився, а для нього, для дитини вже була відкрита планета (судьба)». (15 жовтеня 2000 р. Запис Олени Боряк в с.Халеп’я Обухівського р-ну Київської обл. від Борисенко Галини Семенівни, 1929 р.н., переселенки з с.Луб’янка Поліського р-ну Київської обл.)

Такі віщування трактувались у безальтернативному варіанті – в одній хаті могло бути лише одне видіння. У частині сюжетів баба-повитуха робила це за порадою захожої людини: дід, дідо, «чудной старичок», солдат, циганка. Деінде виявлялося, що це сам Господь Бог або ж «Ісус Христос, який ходить по землі». Зазвичай така людина напередодні траплялася повитусі на дорозі або й ночувала в неї.

У поодиноких варіантах видіння у вікні хати, де народжувалася дитина, відкривалися самому «чужинцю»: «Баба калісь розказувала, нашої матки, що значит, один ішов. Іде, іде, заглянув в вікно – раділась дитина, аж він у водє той хлопець плаває. Каже, що не буде воно жить, поживє трохи, і такою смертю умре, утопіться в водє». (11 вересня 2009 р. Запис Олени Боряк, с.Смяч Щорського р-ну Чернігівської обл. від Печковської Тетяни Володимирівни, 1926 р.н.)

Голобов Е.Стара криниця, 2007

Образні картинки-знаки (вода, ночви, мотузка, гойдалка, а також накриті наїдками столи, гурт людей, весела музика, співи тощо) тлумачилися або самою повитухою, або разом із «чужинцем» як доля-фатум (смерть через утоплення, повішення) або доля-щастя («буде великий чоловік»). Трагізм негативного прогнозу щодо долі дитини посилювався прийомом подвоєння події (смерть настане у день весілля) й зазвичай неправдоподібністю обставин загибелі (втоплення попри всі застережні заходи): «Просився чоловік на ніч, у хазяїна, а він каже: «Я не прийму вас на ніч, бо у мене жінка беремена, може буде родити – що я буду з вами робити?» А він каже: «Знаєте шо, не приймайте в хату, а хоч під хату». А приспи такі були раніше під хатою – у мене в старій [хаті] такі є. (…) Та він спав. А коли прийшло, і та жінка почала родити, пошли й привели бабку, то він подививсь у вікно. Він каже їм, що ви замикайте кирницю, бо цій дитині смерть від криниці. (…)Вже коли він женився (та дитина вже виросла – О.Б.) (…) кирниця замкнена, на весілля замкнена. (…) Коли той молодий доїхав до обори, він глянув на кирницю, і вмер! Ну таке я чула, а чи правда, чи анекдот – я вам не скажу. Але таке розказували – старі, ну може трошки молодші, чим я. Така судьба його – вмерти з води. Судьба є судьба. Як казали: Ви по цій дорозі – от судьби далеко не уйдьош... » (10 листопада 2012 р. Запис Олени Боряк, Чернівецька обл. Хотинський р-н, с. Керстеці Башкатова Анастасія Василівна, 1930 р.)

Таким чином, перевірити істинність віщування можна було лише з часом, коли наставав життєвий момент з повним набором знаків, побачених повитухою або чужинцем. Якщо батьки дізнавалися про загрозу, яка очікувала дитину завчасно, то всіма можливими способами намагалися вберегти її від небезпеки. Коли ж навіть попри всі застороги їм це не вдавалося, у трагедії звинувачували лиху долю дитини.

доктор історичних наук
доля, баба-повитуха, родильні обряди