Введення в храм Пресвятої Богородиці (Третя Пречиста)

Тиціан. Введення в Храм Пресвятої Діви Марії, 1534-38 р.

Свято Введення пов'язане із введенням Діви Марії в Єрусалимський храм. В українському народному календарі свято Введення позначало початок зимових свят.

За християнськими переказами, перед народженням Спасителя в галілейському місті Назареті жило благочестиве подружжя – Іоаким і Анна. Іоаким був нащадком царя Давида, Анна – з давнього священицького роду. Жили вони чесно й побожно аж до глибокої старості, але були бездітними. У той час бездітні зазнавали великої зневаги, бо не мати дітей вважалося великою карою Божою за гріхи. Через бездітність всі сусіди й родичі глузували з Анни та Іоакима і докоряли їм. Та вони все терпіли, вірили й молилися, щоб Господь послав їм дитину, а за це дали обітницю, що віддадуть її до Єрусалимського храму на служіння Богові. Одного разу під час молитви спустився до них Ангел Божий і сповістив: «Анно, Анно, народиш ти доньку Преблагословенну, й ім'я Їй буде Марія!» (єврейською означає «Володарка, Пані»). І це було велике диво, бо ніхто в їхньому віці не міг уже мати дітей, та й не кожному Ангел сповіщає про народження доньки чи сина.

І дійсно, у подружжя народилася дівчинка. Крім свого чудесного народження, Діва Марія мала ще й незвичайну вроду. Дивлячись на неї, Іоаким і Анна розуміли, що Вона народжена лише для Господа, тож як тільки дитині виповнилося три рочки, батьки не забарилися виконати свою обітницю. Вони покликали всіх родичів, зодягли маленьку в царське вбрання, зібрали хор дівчат і повели Пречисту Діву Марію, наче Царицю, до Єрусалимського храму, співаючи побожних пісень.

Богородиця Охтирська, XIX ст. Чернігівське Полісся.Приватна колекція.

Урочистим і радісним був цей похід: попереду хор дівчат зі свічками в руках, за ними Іоаким і Анна вели за руки маленьку Марію, далі – всі родичі й сусіди. Так ішли вони три дні з Назарета до Єрусалима. Там назустріч їм вийшли з храму священики на чолі з первосвящеником Захарією, у майбутньому – батьком Іоана Хрестителя. Усе місто зібралося подивитися на таке незвичайне видовище. Дивувалися навіть Ангели небесні, що разом із дівами обступили Марію й оспівували Її, як майбутню Царицю Небесну, Матір Божу і Матір усього світу.

Ангели дивувалися ще й тому, пише св.Димитрій Ростовський, що вперше Господь послав їх служити земній людині, й що цією людиною є маленька дівчинка. Тож із честю й славою Діва Марія була введена в храм, і лише Ангели бачили, що попереду всіх вів Її Сам Господь Духом Святим. З молитвою Іоаким та Анна поставили Марію на першу з п'ятнадцяти високих сходинок, що вели до храму, – і сталося ще одне диво: трирічна дитина, без жодної сторонньої допомоги швиденько подолала цей шлях. На паперті зустрів Її первосвященик Захарія і, натхненний Духом Святим, узяв дівчинку на руки, поцілував її і промовив: «Маріє, Господь звеличить ім'я Твоє в усіх поколіннях, а в кінці днів пред'явить Тобі ціну викупу синів Ізраїля», – а потім увів Її у Святеє Святих Єрусалимського храму – місце, куди в стародавні часи вносився Кіот Завіту, в якому перебував незримо Сам Бог (у теперішніх храмах його уособлює вівтар).

Двохстороння ікона-таблетка, ІІ чверть ХV ст.

Оскільки за церковним календарем Введення розпочинало цикл зимових свят, у народі казали: «Введення прийде – празників наведе». Назву свята пояснювали ще й тим, що нібито «морози вводили рік у зиму». На Слобожанщині вірили, що цього дня Бог відпускає на землю праведні душі, щоб вони подивилися на своє тіло. Від Введення до Благовіщення суворо заборонялося копати лопатою землю, адже люди думали, що «земля спочиває і на літо сили набирається».

Зміна пір року відображена і в народному трактуванні імен святих, яких поминають у ці дні: «Скує Кузьма-Дем'ян (Божі ковалі) – до весни не розкувати!», «З Хведора Студита стає холодно й сердито». Вірили, що як сніг випаде до Введення, він неодмінно розтане, а як після Введення, то вже заляже зима. Дівчата вранці вмивалися першим снігом і втиралися червоним поясом, – «щоб були рожеві лиця». Примічали й погоду: якщо Введення тепле, то будуть теплі й усі свята; якщо на Введення горобець вип’є води з волячого сліду, то на Юрія буде густа трава, а влітку багато молока. Цими прикметами Введення перегукується зі Стрітенням – першим весняним святом, тому й приурочувалася до нього магія першого дня, який вирішує долю цілого року, майбутнього врожаю, добробуту, здоров'я родини. Тому в цей день не можна було вранці ходити до сусідів щось позичати, не пускали в хату старих, немічних, хворих, недоброзичливців, навіть жінок, а вітали насамперед парубків і дівчат.

Дивіться також: Свято архангела Михаїла

канд. філолог. наук, старший наук. співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України