Cвято Катерини
7 грудня (24 листопада за старим стилем) християни західного, і східного обрядів вшановують день пам'яті Святої Великомучениці Катерини Олександрійської.
Великомучениця Катерина була дочкою правителя Александрії Єгипетської, отримала чудову освіту та вирізнялася надзвичайною красою і гострим розумом. Юнаки з усієї імперії просили її руки, однак Катерина не дала згоди нікому і пообіцяла вийти заміж лише за того, хто перевершить її у мудрості, походженні, красі та багатстві.
Одного разу мати Катерини, яка була таємною християнкою, відвела дочку до святого старця. Мудрець сказав дівчині, що знає юнака, кращого від неї у всьому, і порадив молитися до Богородиці, щоб побачити його. Катерина прийняла хрещення, і їй сталося видіння Богородиці з немовлям. Прокинувшись, дівчина побачила обручку у себе на руці та зрозуміла, що вона стала Нареченою Христовою.
Читайте також: День святого Миколая
За переказами після цього Катерина прийшла до самого імператора, знаного гонителя християн, щоб навернути його у свою віру. Імператор був вражений красою і розумом Катерини, тож намагався спокусити її багатством і славою та відмовити від християнських переконань. Але йому нічого не вдалося. Тоді розлючений імператор наказав катувати дівчину та кинути її до в’язниці. Наступного ранку Катерину знову привели до імператора і, погрожуючи катуваннями, переконували зректися своєї віри. Коли Свята відмовилась і сміливо підійшла до ката, прилетів Ангел і розбив всі знаряддя катувань на друзки. Втретє імператор спробував вплинути на дівчину, пропонуючи їй свою руку і серце. Свята Катерина знову відмовила, а потім сама поклала голову під меч, і була страчена.
Катерину Олександрійську шанують як Святу Великомученицю і православні, і греко-католики, і католики. В Україні цей день крім суто церковного значення мав ще й народну складову, адже колись на Катерини відбувались яскраві молодіжні святкування, насичені любовними ворожіннями та сподіванням на майбутній шлюб. Свято Катерини вважалося днем «дівочої долі». Дівчата та жінки зверталися до святої з молитвою і просили її про щасливий шлюб та злагоду в сім'ї. Цікаво, що хлопці теж не лишались осторонь від обрядів – напередодні свята парубки постували в надії, що Бог пошле їм добру жінку .
На Катерини дівчата зрізали вишневі гілочки і ставили їх у воду на вікні у хаті чи встромляли у землю на покуті. Вважалося, якщо вишня розцвітала до Різдва або Нового року — дівчина незабаром мала вийти заміж. У такий самий спосіб ворожили про здоров’я родини в наступному році. Для цього у воду ставили стільки гілочок вишні, скільки було членів сім’ї, і кожну позначали ниткою окремого кольору. Чия гілка розквітне — житиме довго і буде здоровий, чия всохне — захворіє або помре. Вишневі гілочки намагалися тримати так, щоб їх не побачив священик, адже дівчата знали, що отець сваритиметься і вірили, що гілочка може після цього всохнути.
Із вечорницями в день Катерини пов'язаний ще один стародавній звичай — «закликання долі». Дівчата збиралися в одній хаті, варили кашу із пшона та маку, а потім вночі, перед першими півнями, обгортали горщик новим рушником і прямували до воріт. Кожна із них по черзі вилазила на ворота і, тримаючи в руках горщик із вечерею, тричі вигукувала: «Доле, доле, йди до нас вечеряти!» Якщо у цей час співав півень, вважалося, що «доля обізвалася», якщо ж ні — що «Доля оглухла, не чує голосу». У с. Зятківці (Гайсинського району, на Вінниччині) долю закликали на узліссі, там вірили: «Якщо хтось відізветься далеко, то і доля далеко, а якщо близько — то і доля близько». В окремих регіонах замість «долі» закликали «судженого».
Таким чином, в українців свято Катерини було пов’язане з молодіжними вечорницями та дівочими ворожіннями. Незаміжні дівчата у цей день просили, щоб Свята послала їм доброго чоловіка і злагоду у родині.
Дивіться також: Андріївські вечорниці