19 грудня

День святого Миколая

Народна культура Календарні обряди
Миколайчики

Помітна віха зимового, передріздвяного календаря – дата Миколи-зимнього (19 грудня). Традиція його відзначення була широко відомою, насамперед, у католицькому світі. І хоча носило воно переважно церковний характер, люди вважали, що св.Миколай Чудотворець допомагав усім, хто потребував його уваги: молитвами заспокоював бурю на морі, рятував хворих, творив добрі діла. У народних віруваннях Миколай протиставлявся Іллі-пророку як милостивий земний святий проти грізного небесного громовника.

За народними уявленнями Святий турбується не тільки про людей, а й про тварин. В одному з переказів розповідається, як Миколай зібрав коло себе багато звірів – навіть заєць не боявся вовка, і всі уважно слухали сивого старця. 

Св. Миколай з житієм, др. пол. ХV ст., с.Горлиця

У день Миколая в польських селах ходив ряджений Миколаєм парубок. Дівчині він дарував вінок із засушеної конюшини, а тій, що нещодавно одружилася – вінок із гороху, на знак того, що вона віднині буде в своєму господарстві горох за пічкою лущити. Серед поляків був відомий переказ про те, що Миколай – покровитель вовків. Тому напередодні свята господарі постилися або в свято несли до костьолу своєрідну жертву: св. Миколаю – курей, а вовкові – лен і коноплі.

Читайте також: Свято Катерини

У словацьких та чеських селах влаштовувались обходи ряджених із масками коня, ведмедя, кози, а також цигана, лікаря, сажотруса. А ввечері на вулицях села з'являвся “Микулаш”: у довгому кожусі, з кошиком за спиною у супроводі “янгола” (у довгій білій сорочці) та “чорта” (у вивернутому довгому кожусі, із ріжками на голові, через плече в нього перекинуто ланцюга, а в руках – різка чи мітла). “Микулаш” слухняним дітям приносив подарунки, а непослухам залишав різки або мітлу. Батьки могли й самі покласти подарунки дітям у черевички, які виставлялися на вікно, щоби всі їх бачили. 

Вірогідно, саме під впливом польського населення в Україні набула розповсюдження традиція дарування подарунків на Миколая. На Тернопільщині до свята Миколая випікали особливе печиво – “миколайчики”. Чемним дітям разом із іншими гостинцями їх клали під подушку уночі. 

Гурт «Бурдрон». Українська колядка «Ой хто-хто Миколая любить».

Крім того, до подарунків додавали палицю, яка символізувала покарання за погані вчинки. Нерідко за посередництва святого Миколая закоханий хлопець передавав подарунки своїй обраниці і навпаки.

На окраїнах Києва ще на початку ХХ ст. відбувалися врочисті обходи на пошану святого Миколая, які супроводжувалися співом: “Ішов Микола лужком, бережком, святий Миколай, лужком, бережком...”  Свято Миколая пов’язувалось і з погодою. Якщо у цей день було сніжно, вважали, що це “Миколай бородою трусить”, “дорогу стеле”. На Слобожащині говорили: “Як на Миколи іній – буде овес”.

Не втрачає свого значення свято Миколая і у наш час, а дітки по всій Україні щороку з нетерпінням чекають на гостинці від Святого під своєю подушкою.

доктор історичних наук
Святий Миколай, миколайчики