Етнограф і художник Юрій Павлович
«Золотий період» української етнології – 20-30-ті роки ХХ ст. – тісно пов'язаний з діяльністю художника-етнографа Юрія Павловича.
Народився Юрій Юрійович Павлович у 1872 році в Києві. З дитинства мріяв стати художником, але через наполягання батьків був вимушений вступити на юридичний факультет Київського університету.
Втім, юридична освіта не стала на заваді художньому хисту юнака. Після вступу до університету Ю.Павлович одразу записався на уроки малювання до приватної школи М. Мурашка. З документів дізнаємося, що вчитель не надто схвалював зацікавлення Ю.Павловича в етнографії, а надто коли той почав ходити на базарні площі Києва і робити замальовки продавців, покупців, вироби народних промислів.
Після закінчення університету у 1896 р. Ю.Павлович переїхав до Петербургу, де 22 роки працював бухгалтером у банку. Однак протягом всього цього часу етнограф не розлучався зі своїм хобі і продовжував замальовувати типи людей, одяг, житло. Під час поїздки до Києва у 1903 р. познайомився з антропологом М.Біляшівським, що дозволило Ю.Павловичу ще глибше поринути в етнографію. Того ж року поїхав до Харкова, де близько спілкувався з М.Сумцовим, від якого отримав цінні поради з приводу методики збору польового матеріалу та його наукового аналізу. Отриманні знання Ю.Павлович встиг одразу ж застосувати на практиці під час дослідження одягу м.Охтирка на зворотній дорозі до Петербургу.
Читайте також: Микола Сумцов: за покликом крові
У 1910–1916 рр. Ю.Павлович ілюстрував українські народні казки, які друкувалися в Петербурзі українською мовою, зокрема – «Риба», «Солом’яний бичок», «Кривенька качечка», «Червона хустка», а також книжечки українською мовою – «Колядничок», «Кобзарик».
Робота в банку давала художнику можливість подорожувати у різні частини світу. Так, Ю.Павлович відвідав Фінляндію, Кавказ, Італію, Єгипет, Палестину, і всюди – з пензлем та фарбами. З кожної поїздки етнограф привозив сотні робіт, що згодом дало можливість зробити альбоми акварелей «По Італії» – близько 350 малюнків, «Кавказ» – понад 500 аркушів, «По Єгипту» – до 500 зарисовок. Матеріали з Фінляндії Ю.Павлович збирав кожного року з 1905 по 1912 рік, але до нашого часу зберігся лише один альбом за «1905–1910 роки». У ньому – сотні малюнків, на яких зображені краєвиди, архітектура і типажі людей. Проживаючи в Петербурзі, Ю.Павлович співпрацював з Ф.Вовком. Художник виконував для майбутніх праць ученого акварельні таблиці з жіночим і чоловічим убранням Київщини, Чернігівщини та Харківщини, які стали ілюстраціями до праць «Етнографічні особливості українського народу» та «Антропологічні особливості українського народу».
Читайте також: Український антрополог Федір Вовк
У 1918 р. Ю.Павлович залишив Петербург і переїхав до Києва. Відтоді у 20-х рр. ХХ ст. етнограф-художник працював у різних структурах Всеукраїнської академії наук (ВУАН), а протягом 1921–1926 років брав участь в експедиціях до сіл Старосілля, Слобідка, Жукинь, Замисловичі, Бубнівка.
У 1928 р. отримав запрошення на роботу до Коростенського музею для дослідження Полісся. За цей час Ю.Павлович, підготував доповідь «Побут с.Озерян на Поліссі», написав замітки «Поліський курінь», «З літніх вражень художника-етнографа», «Гончарство Ізюмщини».
З 1929 по 1934 рік Ю.Павлович працював науковим співробітником Кабінету антропології та етнології імені Ф.Вовка. Зібраний матеріал друкував у журналі «Матеріали до етнології». Серед робіт цього періоду – «До питання про еволюцію ніжки в стільці й столі», «До питання про еволюцію українського народного орнаменту». Паралельно у 20–30-х рр. ХХ ст. займався педагогічною діяльність, викладаючи малюнок у художній індустріальній профшколі та середній школі ім. Т.Г. Шевченка. Його учнями були видатні в майбутньому діячі української культури – доктор архітектури, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Ю.С.Асєєв, народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Д.Г. Нарбут (син художника-графіка Георгія Нарбута); доктор технічних наук В.В. Підгаєцький; архітектор І.С. Руліна.
Під час Другої Світової війни Ю.Павлович тяжко хворів, однак не полишав художньої роботи. Зокрема, він завершив декілька альбомів про українські народні свята та звичаї, молодіжні й дитячі ігри, малював краєвиди та типажі Києва. Щоб врятувати свій архів у часи неспокою, Ю.Павлович зробив зменшені копії багатьох малюнків, частину з яких замурував у стіні.
У повоєнні роки працював завідувачем відділу історії Києва у Державному історичному музеї та в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Помер 13 вересня 1947 року, був похований у Києві.
Таким чином, можемо виділити чотири періоди у науковій та художній творчості Юрія Павловича: 1) до 1896 року, 2) 1896–1918 роки, 3) 1918–1941 роки, 4) 1941–1947 роки. Під час першого етапу художник активно замальовував побут Києва. Під час другого – опановував наукові методи дослідження, співпрацював з Ф.Вовком, робив етнографічні замальовки Євразії та Африки. Третій період був найпродуктивнішим у житті Ю.Павловича: у цей час художник створив чимало акварельних та графічних замальовок, а також почав публікували власні наукові розвідки й займатися педагогічною діяльністю. Під час четвертого періоду Ю.Павлович замальовував переважно побут окупованого Києва, займався класифікацією власного архіву та вживав заходів щодо його збереження.
Народний календар
Випадкове фото
