Подільські настінні розписи
Людина почала прикрашати місця свого проживання ще в часи палеоліту. Добре відомі численні наскельні малюнки первісних людей — зображення тварин, рослин, людини.
Щоправда, мало хто знає, що такі картини мали не лише декоративний, а й магічний характер. Наприклад, зображення вдалого полювання мало принести удачу в полюванні реальному.
Розписи стін зустрічаються протягом усієї людської історії: в античності, середньовіччі, в новий час, на Заході, Сході, у багатих і бідних помешканнях.
Зрозуміло, що з часом магічний зміст зображень втрачав свою актуальність, в результаті чого головним їх призначенням стало декоративне оформлення приміщень.
Настінні розписи українських селянських хат набули широкого поширення у ХІХ — на поч. ХХ ст. Особливо цікавими є подільські настінні малюнки. Їх авторами були переважно молоді жінки та дівчата, інколи діти, проте ніхто з них не мав спеціальної художньої освіти.
Хати могли прикрашались як ззовні, так і зсередини. Розписи, як правило, робилися на усіх стінах, навколо вікон, на лежаках та стелі. Особлива увага приділялася печі, символу родинного вогнища.
Орнаменти мали рослинний (квіти, «вазони», «дерево життя», «килим», «розетка») або тваринний характер (олені, павичі, півники, фазани, баранчики). Частіше рослинні і тваринні зображення поєднувались.
Стіни розписували перед великими весняними і осінніми святами, періодично поновлюючи контури малюнків.
Особливості розпису подільської хати середини ХХ ст. можемо розглянути на прикладі однієї з робіт народної майстрині Бабій Ганни Єфросинівни, 1925 р.н. з села Дорошівка (Бушанська сільська рада) Ямпільського району на Вінниччині.
З дитинства Ганна Єфросинівна проявляла інтерес до малювання, але після закінчення чотирьох класів, змушена була іти працювати до колгоспу.
Втім, з 60-х років ХХ ст. майстриня все ж розпочинає створювати живописні зображення на стінах хат у своєму селі (загалом їй вдалось розписати більше п’ятдесяти хат).
Головним місцем для орнаментування слугувала затильна стіна (та, яка розташовується навпроти вікон), крім неї розписувались сволоки, стеля, простір навколо вікон.
Свою роботу Ганна Єфросинівна розпочинала із підготовки основи для розписів. Найчастіше стіни та стелю фарбувала у синій, блакитний чи жовтий колір, а вже потім на неї наносила свої композиції. Здебільшого використовувала олійні фарби, а також інші мінеральні фарби чи речовини, що були доступні на той час — синьку, глину тощо.
Найбільш поширеним у роботах майстрині є рослинний орнамент у вигляді «вазону» — поєднання різнокольорових польових маків, троянд та інших квітів на підсиненому тлі.
Одним з основних акцентів декору є розпис «килим». Такий намальований візерунок міг заміняти справжній тканий килим, якщо на нього в родини не вистачало грошей.
Тваринні мотиви представлені настінним розписом, на якому зображено пару оленів на березі річки. Як відомо, пара тварин завжди була символом щасливого подружнього життя.
Настінні розписи не втрачають своєї актуальності і зараз. Мальовані настінні зображення — це одна із найпопулярніших тенденцій європейського настінного дизайну.
Воно й не дивно, адже живописний образ є унікальним способом створити максимально відповідну атмосферу для будь-якого приміщення та проявити власну індивідуальність.
Народний календар
Випадкове фото
