14 жовтня

Покрова Пресвятої Богородиці

Народна культура Календарні обряди
Покрова. Ікона XVII ст.

Свято Покрови віддавна відзначається українцями і крім релігійного значення, є ще й днем українського козацтва та днем вшанування воїнів УПА.

З історії свята

Цариця Небесна, Заступниця, Небесна Воєвода, непереможна Перемога – ці поширені у православній християнській літературі імена Пресвятої Богородиці підкреслюють ту з її якостей, що найбільше прийшлася до душі нашому народу, а саме – її покровительство та заступництво всього християнського люду від ворогів видимих та невидимих.

Історія свята Покрови або Третьої Пречистої, як ще називали його в Україні, розпочалася з появи Божої Матері грецьким християнам міста Цареграда (Константинополя). На початку Х ст. у Влахернському храмі міста, що було звідусіль оточене ворогами (сарацинами (арабами) за однією версією, або русами-язичниками – за іншою), зібралося багато його мешканців, щоб помолитися Богу про порятунок. У цьому ж храмі зберігалася велика християнська святиня – риза Пресвятої Богородиці. Під час молитви блаженний Андрій Юродивий та його учень побачили у видінні Богородицю із сонмом святих, яка молилася разом з усіма, а потім покрила християн своєю хусткою (грецькою – мафорієм), що сяяла чудесними променями. Чутка про видіння швидко облетіла місто, підбадьоривши його захисників, після чого вороги одразу ж відступили. До середини ХV ст. пам’ять про цю подію відзначалась у Цареграді як місцеве свято, а після його падіння у 1453 р. про свято забули.

Покрова на території України

Сьогодні свята Покрови Пресвятої Богородиці немає в календарі жодної православної церкви, окрім української та російської, що також обумовлено історично.

За церковними переказами блаженний Андрій Юродивий був слов’янином за походженням і, повернувшись на Батьківщину, поширив звістку про чудесну подію, свідком якої він був. Після прийняття християнства на Русі візантійські майстри зводили тут перші храми, і влахернські будівничі, які будували Успенський собор Києво-Печерської Лаври, принесли сюди звичай відзначати Покрову.

Влахернська церква. Сучасна споруда

Князь Ярослав Мудрий після перемоги над печенігами у 1036 р. на пошану Богу та Богородиці, побудував величний собор св. Софії та храм Благовіщеня на Золотих Воротах у Києві. В останньому у 1037 р. він офіційно проголосив Пресвяту Богородицю Заступницею і Покровителькою своєї держави і народу. Багатьом киянам і нині добре відомий переказ про те, що Київ доти стоятиме на землі, доки буде непорушним у Софійському соборі образ Божої Матері Оранти з руками, складеними у прохальній молитві за весь люд християнський.

Офіційною датою встановлення свята Покрови Пресвятої Богородиці на Русі вважається 1164 рік, коли Андрій Боголюбський – онук князя Володимира Мономаха, отримавши перемогу над ворогами, збудував Покровський храм в пам’ять про свого сина Ізяслава, що загинув у поході проти волзьких булгар. Князь був знайомий з житієм Андрія Юродивого і вражений тим, що «како страшное и милосердное видение бысть без празднества. Восхотех, да не без праздника останется святой Покров Твой, Преблагая». З того часу і до цього дня Покровські храми чи не найчастіше споруджувалися на нашій землі.

Покрова і козацтво

Матір Божу Покрову особливо шанували козаки як заступницю у боротьбі за православну віру. Особливо урочисто це свято проходило у головній святині Запорізької Січі – храмі св.Покрови.

За свідченням Д. Яворницького всього на Січі було тринадцять Покровських церков, а козацька старшина заклала чимало Покровських храмів і в інших місцях. Збереглось багато ікон Покрови Божої Матері, на яких зображені фундатори храму разом із членами своєї родини, що стоять під омофором Богородиці.

Богоматір Оранта. Мозаїка ХІ ст. Храм св.Софії в Києві

З іконою Покрови, на якій було написано «Молим, покрий нас чесним Твоїм Покровом і ізбави нас от всякого зла», рушили у свої мандри запорізькі козаки після знищення Січі Катериною ΙΙ.

У козацьких селах ще до початку ХХ ст. на Покрову після служби освячували в церкві зброю і проводили військові паради.

Із здобуттям Україною незалежності козацьке прочитання свята Покрови знову набуло своєї актуальності. З 1999 року 14 жовтня вважається офіційним днем українського козацтва. Сучасні козацькі об’єднання у цей день посвячують новобранців, варять куліш та вправляються у бойових мистецтвах.

Покрова і УПА

Свято Покрови вважається також днем утворення військових частин Української повстанської армії. Пресвята Богородиця вкотре почала тлумачитись небесною заступницею для воїнів, що боролись за Україну. Тож сьогодні у цей день відбувається вшанування ветеранів ОУН-УПА та полеглих у боротьбі за Батьківщину повстанців.

Покрова в усній народній творчості

Оповіді про чудесну появу Пресвятої Богородиці для захисту християнських святинь і досі побутують в Україні. Усна народна творчість увічнила порятунок Богоматір’ю Почаївської Святоуспенської Лаври перед турецькою навалою 1675 року в пісні «Ой зійшла зоря вечеровая над Почаєвом стала».

«Діва-Мати, єдина межа між створеним і несотворенним Божим єством» (за висловом відомого богослова Григорія Палами) була надзвичайно близькою і зрозумілою нашому народу. Їй, як земній жінці і небесній заступниці водночас, приносили свої молитви українки, прохаючи про добру долю та життя для своїх дітей.

Наприклад, існує такий переказ. Одного разу, не дочекавшись сина з війни, жінка взяла у церкві ікону Христа і принесла її додому, звернувшись до Богородиці з такими словами: «Я забрала Твого Сина і дуже прошу Тебе, допоможи мені повернути мені мого». Ця історія з XVIII ст., переказана Антонієм Радивиловським, і досі зрозуміла та близька багатьом матерям, що втративши надію на людей та владу, допомогли своїм дітям через ревну молитву до Пресвятої Діви.

Історичний кант «Ой зійшла зоря вечоровая над Почаївом». Співає і грає Олесь Санін. Українська ліра. На світлині – подільський лірник, поч. ХХ ст.

Храмове свято

У селах, що мають храмове свято на Покрову, раніше готували обід на «весь мир християнський», варили меди, а після закінчення богослужіння пригощали всіх, хто приходив на церковне подвір’я. Традиція спільної трапези духовенства і мирян на храмових святах знову відроджується в Україні, тому якщо вам трапиться побувати такого дня у селі з Покровською церквою, без частування вас не відпустять.

Покровські звичаї

У народному календарі свято Покрови було межею між літом та зимою. У цей час всі птахи вже відлітали у вирій, і в народі казали, що Покрова має вкрити землю листям або снігом: «Пресвятая Покрово, покрий землю, не дай вороні крякати і ногам по болоту ляпати». На Полтавщині цього дня до сходу сонця купали худобу, щоб була чистою, розраховувались з пастухами. Ті, хто будував хату, поспішали увійти до неї на свято – щоб завжди бути під покровом Божої Матері.

Від Покрови розпочиналася весільна пора, і дівчата, що прагнули побратися цього року, поспішали вранці на свято до церкви, щоб покрити образ Богородиці рушником і попросити у неї судженого: «Святая Покрово, почорни мої брови, а личко білеє єсть, якби ще й був мені тесть». Або: «Святая Покрово, покрий мені голову. Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув».

Отже, святкування свята Покрови Пресвятої Богородиці має давню історію і завжди було дуже шанованим в українців. Покровительство Богородицею перед Господом та заступництво від ворогів сприяли неабиякому поширенню свята та різних рівнів його розуміння – сімейного, побутового, релігійного та державного.

канд. іст. наук, провідний наук. співробітник відділу "Український етнологічний центр" ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України
український народний календар, козацтво, весілля, УПА