Напрямок в науці, прихильники якого вважають, що існують універсальні закони суспільного розвитку, які передбачають безперервний розвиток і вдосконалення культури.
Словник етнографічних термінів
Вчення про приховану містичну сутність світу і людини; сукупність свідчень, недосяжних для непосвячених у містичні вчення.
Звичаєва заборона на укладення шлюбів між членами однієї спільноти.
Назва, яку дають народу представники інших етносів.
Переселення людей з однієї країни до іншої.
Правило, згідно з яким дозволяється укладати шлюби лише між членами однієї спільноти.
Героїчна оповідь про минуле, яка містить цілісну картину народного життя і розповіді про подвиги героїв-богатирів; сукупність творів усної народної творчості, об’єднаних спільною темою або національною приналежністю.
Система особливих рис, характерних для певних етносів.
Походження етносу; сукупність біологічних і соціокультурних процесів, що супроводжують утворення окремої етнічної спільноти.
Розділ етнографії, який займається вивченням особливостей розселення народів задля визначення динаміки розвитку, етнічних меж і чисельності народів.
Описова наука, яка вивчає звичаєво-побутову культуру народів світу.
Система влади, для якої характерне переважання представників однієї національності на державних посадах та використання ними влади з шовіністичною метою.
Наука, яка порівнює та аналізує культурні особливості різних людських спільнот і взаємостосунки між ними.
Самоназва народу.
Спільнота людей, яка історично склалась на певній території, виокремлює себе від інших спільнот і характеризується спільністю звичаєво-побутової культури, мови та ідентичності.