День святого Миколая
Помітна віха зимового, передріздвяного календаря – дата Миколи-зимнього (19 грудня). Традиція його відзначення була широко відомою, насамперед, у католицькому світі. І хоча носило воно переважно церковний характер, люди вважали, що св.Миколай Чудотворець допомагав усім, хто потребував його уваги: молитвами заспокоював бурю на морі, рятував хворих, творив добрі діла. У народних віруваннях Миколай протиставлявся Іллі-пророку як милостивий земний святий проти грізного небесного громовника.
За народними уявленнями Святий турбується не тільки про людей, а й про тварин. В одному з переказів розповідається, як Миколай зібрав коло себе багато звірів – навіть заєць не боявся вовка, і всі уважно слухали сивого старця.
У день Миколая в польських селах ходив ряджений Миколаєм парубок. Дівчині він дарував вінок із засушеної конюшини, а тій, що нещодавно одружилася – вінок із гороху, на знак того, що вона віднині буде в своєму господарстві горох за пічкою лущити. Серед поляків був відомий переказ про те, що Миколай – покровитель вовків. Тому напередодні свята господарі постилися або в свято несли до костьолу своєрідну жертву: св. Миколаю – курей, а вовкові – лен і коноплі.
Читайте також: Свято Катерини
У словацьких та чеських селах влаштовувались обходи ряджених із масками коня, ведмедя, кози, а також цигана, лікаря, сажотруса. А ввечері на вулицях села з'являвся “Микулаш”: у довгому кожусі, з кошиком за спиною у супроводі “янгола” (у довгій білій сорочці) та “чорта” (у вивернутому довгому кожусі, із ріжками на голові, через плече в нього перекинуто ланцюга, а в руках – різка чи мітла). “Микулаш” слухняним дітям приносив подарунки, а непослухам залишав різки або мітлу. Батьки могли й самі покласти подарунки дітям у черевички, які виставлялися на вікно, щоби всі їх бачили.
Вірогідно, саме під впливом польського населення в Україні набула розповсюдження традиція дарування подарунків на Миколая. На Тернопільщині до свята Миколая випікали особливе печиво – “миколайчики”. Чемним дітям разом із іншими гостинцями їх клали під подушку уночі.
Крім того, до подарунків додавали палицю, яка символізувала покарання за погані вчинки. Нерідко за посередництва святого Миколая закоханий хлопець передавав подарунки своїй обраниці і навпаки.
На окраїнах Києва ще на початку ХХ ст. відбувалися врочисті обходи на пошану святого Миколая, які супроводжувалися співом: “Ішов Микола лужком, бережком, святий Миколай, лужком, бережком...” Свято Миколая пов’язувалось і з погодою. Якщо у цей день було сніжно, вважали, що це “Миколай бородою трусить”, “дорогу стеле”. На Слобожащині говорили: “Як на Миколи іній – буде овес”.
Не втрачає свого значення свято Миколая і у наш час, а дітки по всій Україні щороку з нетерпінням чекають на гостинці від Святого під своєю подушкою.
Народний календар
Випадкове фото
