К.Трутовський. Весільний викуп

К.Трутовський. Весільний викуп. 1881. Полотно, олія. Національний художній музей України. Київ

"Чи не найяскравіше художньо-образні особливості лірико-поетичної лінії у втіленні К.Трутовським етнографічної обрядової тематики демонструє його картина "Весільний викуп" (1881), сюжет якої відтворює старовинний народний звичай викупу молодої.

Художник широко розгорнув сюжет у багатолюдній композиції, зобразивши весільний поїзд, зупинений біля зачинених воріт при виїзді з села на шлях. Тут перед ворітьми зібралася і молодь, і літні люди, жінки, малі діти. По той бік стять вози, спереду сидять молоді, очікуючи завершення "торгу" за викуп, що йде з обох боків між весільним батьком і сивоволосим селянином, з жестикуляції якого видно, що він, мабуть, виголошує привітальні слова молодим, як того вимагає звичай. Він, весільний батько та парубок, що, обпершись на ворота, уважно слухає "промову" старого, утворюють композиційни центр картини, вирізняючись з-поміж гурту, пожвавленого ритмікою жестів, поз, абрисів постатей. Центральна сцена є головною для розкриття почуттів, настроїв, поведінки інших персонажів, що спостерігають за ходом дійства і відповідно реагують на нього".

(Історія українського мистецтва: У 5-и т. / НАН України. ІМФЕ ім.М.Т.Рильського; голов.ред. Г.Скрипник, ред. т. В. Рубан - К., 2006. - Т.4: Мистецтво ХІХ століття. - С.413-414)