Страсна п’ятниця
Даний день є найбільш строгим на останньому тижні посту. Напередодні Страсної п’ятниці у церквах правлять особливу службу, що називається «Страсті». Це – утреня, на якій зачитуються дванадцять уривків з Євангелія про страждання Спасителя. Цієї миті у храмах панує тиша, лише коли-не-коли лунає дзвін, сповіщаючи про початок наступної глави Святого письма. Усі віряни стоять, тримаючи у руках запалені свічки. З ними ж прихожани виходять на вулицю після закінчення служби та утворюють процесію, що символізує хресну дорогу Христа.
У вірян існує стійке переконання, що вогонь у цей момент не обпікає, а навпаки – наділений цілющою силою, очищає людські душі та все навколо. Тому люди намагаються донести свічку до своєї оселі, не згасивши її. Раніше, задля захисту від всілякого зла, нею українці випалювали хрести над вікнами, над дверима, на сволоку, обходили зі свічкою своє господарство. На Харківщині, наприклад, вважали, що випалений «Страсний хрест» захищатиме від пожежі, тому його розміщували не тільки у хаті, а й над дверима господарських споруд. Страсну свічку засвічували і під час негоди, «щоб грім хати не спалив».
Страсна п’ятниця — день, овіяний скорботою, адже саме тоді розіп’яли Спасителя, а приблизно о 15.00 за нашим часом сталася Його хресна смерть. Ось чому після полудня в православних церквах з вівтаря на середину храму виносять святу Плащаницю, щоб віруючі змогли їй поклонитись. Набожні українці у цей день особливо строго постують, або й зовсім відмовляються від їжі, доки не доторкнуться до святині.
У Страсну п’ятницю категорично заборонено шити, прясти, виконувати будь-які важкі види праці. Українські сільські господині в цей день можуть робити лише наступне – випікати паски та висаджувати капусту. Крім того, за існуючим на Херсонщині повір’ям, цього дня не можна співати, щоб на Великдень не плакати.