Та забіліли сніги

Записано Марією Пилипчак у 1984 р. від Ганни Мовчан, 1911 р.н. у с.Жван Муровано-Куриловецького р-ну Вінницької обл.
Матеріали з приватного архіву М.Пилипчак.

Та забіліли сніги,
Забіліли білі,
Ще й дібровонька,

Та заболіло тіло
Та покозацкоє біле
Ще й головонька...

Та ніхто не заплаче
Тай по білому тілу
Ні брат, ні сестра.

Та ні брат, ні сестра.
Та ні брат, ні сестра.
Ні жона їго.

Та тівко лиш заплаче,
Тай по білому тілу
Товариш їго.

Та товаришу мій,
Та рідний братцю,
Та можи ж я й умру.

Та схорони ж мине,
Та вірний товаришу
Та в вишневім саду.

Та в вишневім саду,
Та в вишневім саду.
Під рябіною.

Та ж оби ж моє тіло,
Та козацкоє, біле,
Тай не зчорніло.

Бурлацька пісня.
Бурлаки –це  селяни, які втікали від поневолення і не хотіли ставати кріпаками. Вони бралися за будь яку роботу, адже були дуже бідними. Пісні про бурлаків подібні до чумацьких, мелодика і тексти у них жалібні, адже доля цих людей була нелегкою. Бурлаки свідомо не заводили сім"ї, знаючи, що не зможуть її утримати.

фото - Василь Пилипчак, 1983 рік
Оцифровка і транскрибування - М.Пилипчак